ГОЛОДОМОР
Чимало
різних лих
Спіткали наш народ.
Та найстрашнішим з них
Був штучний голод
Не забудеться ніколи
Те голодне лихо
Й ті роки, що в Україні
Люди помирали тихо.
... забуто про моральність,
Про людські всі почуття.
Йдуть до хати енкаведисти
По чиєсь життя.
Забирають
все з будинку,
Не лишають й крихти.
Ну то й що, що там дитинка,
Що нема що їсти?
Ходить голод по Вкраїні
Люди помирають.
Навіть того, хто ще дише
До мерців кидають.
Страх вселяється у серце
Нема де сховатись.
Смерть у вічі заглядає.
Вже не врятуватись
Вимирають цілі села —
Не виносять муки.
Від голоду опухлі діти
Гризуть свої руки.
Втрачають розум матері -
Всім сльози, а їм сміх -
Зачинивши у коморі
їдять дітей своїх.
А у цей час хліб з країни
За кордон вивозять,
їй він зовсім не потрібен,
Хоч вона за ним голосить.
Минуло вже чимало років
Від тих страшних подій —
А ми все визначить не можем
На совісті вони чиїй.
Відроження України
можливе тільки тоді, коли народ поверне свою історичну пам'ять.
Хай простять нам
наше безпам'ятство всі жертви голодомору, що лежать у сирій землі.
З давніх часів люди
очищувалися вогнем. Запалювали свічку і мовчки клялися, що пам'ятають, що не
забудуть. І тягар гріха з душі спадав.
Тож пом'янімо, з
непростимим запізненням, великомучеників нашої історії. Пом'янімо і знайдемо в
собі силу пройти за ними дорогою їхнього хресного путі. Не їм це потрібно, а
нам. Все, що вони могли сказати світові, вони вже сказали. Тепер наша черга.
На знак вшанування
пам’яті невинних жертв Голодомору у суботу 25 листопада з 16 години
приєднуйтесь всією родиною до всеукраїнської акції «Засвіти свічку!».
Із настанням темряви
засвітіть і поставте свічку на підвіконня так, щоб її було видно знадвору. Цей
вогник символізуватиме нашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів
співвітчизників.
Немає коментарів:
Дописати коментар